Подарунок для Зеленського
Дивіться, яка цікава виходить ситуація.
В 2019-му році Віталій Портников, аналізуючи ситуацію навколо виборів президента, писав, що Зеленський може бути небезпечним для Путіна, тому що він – представник іншої системи.
Зараз, дивлячись на те, що відбувається в Україні і світі, я думаю, що небезпека прийшла до Путіна зовсім з іншого боку.
Якщо згадати вчинки Зеленського з 2019 до 2021 року – легко побачити, що багато робилось за путінськими лекалами. Монополізація влади, вичавлення опозиційних телеканалів, контрольовані суди – ми все це бачили.
І бачили, як змінюється відношення до Зеленського в країні і в світі, як проходить захоплення «молодим антикорупційним президентом з народу».
Нічого дивного в цьому немає. Володимир Зеленський – людина, яка народилась в СРСР та росла під сильним впливом російського інформаційного поля. Путін в цьому полі був взірцем «сильного лідера». З височезною підтримкою своїх громадян. Людиною, в очі якій зазирав президент США і потім розповідав, що він там побачив. Як це кажуть, рольова модель. Політикою Зеленський в житті, а не в телевізорі ніколи не займався, стратегії не мав, команду збирав із суміші друзів дитинства та популістів «з народу». Талантів та навичок, які допомагали би стримувати російський вплив в міжнародних організаціях та на окупованих територіях, ліквідувати наслідки пандемії та рятувати економіку, в команді не виявилось. Були, справді, таланти робити гарну картинку, але цього не вистачало. Заважало і вразливе акторське его, відчуття, що його недостатньо люблять і поважають, не цінують блискучого переможця президентських виборів.
Наскільки українська влада не була готова до переходу гібридної війни в гарячу фазу, можна судити хоча б по зверненням Зеленського та його оточення щодо попереджень розвідки США про готовність Путіна до нападу – нібито «це неправда і створення панічних настроїв».
Але Зеленському дуже пощастило. З відвертим нападом Росії на Україну 24 лютого 2022 він раптом опинився в положенні актора, до якого прийшли і запропонували йому «роль мрії» і надали всю підтримку, яку можна собі уявити.
Бо, бачите, Путін починав з війни. З Другої Чеченської. З терактів, з єднання нації навколо лідера і таке інше. Так він будував свій міф про сильного лідера, звідти пішли фразочки про «жодних перемовин з терористами», «топити в сортирі» і таке інше.
Так от Зеленському доля запропонувала роль «ідеального Путіна». Зі справжньою війною проти справжнього агресора. З всесвітньою увагою. Роль простого хлопця з народу, який сміливо протистоїть підступному нападу.
Вочевидь, Путін чекав від Зеленського швидкої капітуляції. Не міг же він не знати, що українська армія 2022 року – це зовсім не армія 2014, що є зброя, є підготовлені позиції, є ветерани. Можливо, вважав, що достатньо натиснути на головнокомандувача, щоб в нього здали нерви, атакувати Київ, пригрозити фізичним знищенням – і про армію можна не думати. Є версії, що саме так Путін обробляв злощасного четвертого президента Віктора Януковича, натякаючи на змови і можливі спроби вбивства, чого Віктор Федорович панічно боявся.
Але доля сказала Зеленському:
«Дивись. Ось ворог. Ось армія – вона готова до спротиву. Ось весь світ – всі приголомшені підступністю Путіна, навіть його союзники готові діяти проти нього. Ось Україна – вона готова чинити спротив. Армія і населення вісім років живе під російською загрозою, вони готові воювати. Ось Порошенко, лідер опозиції – він готовий об’єднати з тобою зусилля проти зовнішнього ворога. Від тебе треба тільки одне – покажи світові красиву картинку. Покажи їм справжнього лідера нації. Ти народився для цієї ролі».
І замість приголомшеного, заляканого, готового до капітуляції популіста Путін раптом побачив наглого, впевненого ворога, до якого не так просто дотягнутись через наїжачені «Джавелінами» та «Стінгерами» лави ЗСУ і за спиною якого – раптом мобілізована Україна і раптом об’єднана світова коаліція.
Путін побачив ворога, якого створив сам.
І відчув лють і жах.
Коментарі
Дописати коментар